Доброго дня, вечора, та любої іншої фази доби. Мене звати, Даніїл, Куц Даніїл. Мені 20 років, я навчаюсь на третьому курсі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Вам, мабуть цікаво, на кого я навчаюсь? Навіть, якщо ні, то все ж таки відповім, я майбутніх психолог, а може й ні, проте мені подобається ця професія та подобається навчаться, не завжди, звісно, але подобається.
Як ви вже змогли зрозуміти з прочитаного, я обожнюю жарти та усі події у своєму житті намагаюсь переживати з посмішкою. Взагалі, колись я би хотів зачитати стендап на тему життя та як я його бачу своїми очима, проте, поки фраза "stand up" зовсім не асоціюється із моїми фізичними можливостями.
Я навчався у двох школах, спочатку в Харкові, в спеціалізованій школі, а потім у звичайному ліцеї у Змієві. Всі свої 11 класів я відвідував на домашньому навчанні, проте моє оточення мене завжди спонукало до спілкування із однолітками і, мабуть, саме через це, я іноді забуваю про свій страшний діагноз та намагаюсь переживати усі радості життя здорової людини, звісно, не все складається і мій організм інколи дуже підло нагадує про діагноз і те, що я слабка людина.
Ми, всі, хворі на СМА, маємо одну особливість, ми слабкі. Так - слабкі фізично, але не морально, психологічно, ми стикаємося з труднощами та намагаємося впевнено йти (їхати) до щасливого майбутнього. Нам потрібна допомога, але й ми готові допомогати.
